м.Київ, вул. Зоологічна, 3 |
(044) 483 73 65

ЗАХВОРЮВАННЯ ЛІМФОГЛОТКОВОГО КІЛЬЦЯ

Гіпертрофія структур лімфоглоткового кільця (аденоіди, піднебінні мигдалики, тубарні валики).

Аденоїди – патологічне розростання лімфоїдної тканини носоглоткової мигдалини, частіше у дітей 3-10 років. Супроводжується утрудненням носового дихання, хропінням під час сну, гугнявим голосом, нежитю. Призводить до частих простудних захворювань і запалення в середньому вусі, зниження слуху, зміни голосу, невиразної мови, затримки розвитку, формування неправильного прикусу.

Причини аденоїдів

Існує спадкова схильність до розростання носоглоткову мигдалину, обумовлена відхиленням в будові ендокринної та лімфатичної системи (лімфатико-гіпопластична аномалія конституції). Сприятливим фактором у розвитку аденоїдів може бути порушення харчування (перегодовування), токсичний вплив низки вірусів, алергічне захворювання. Вторинне запалення і збільшення аденоїдів може розвинутися після таких дитячих інфекційних захворювань, як коклюш, кір, скарлатина і дифтерія.

Класифікація аденоїдів

Виділяють три ступені збільшення аденоїдів

  • 1 ступінь – аденоїди закривають третину хоан і сошника. Протягом дня дитина дихає вільно. Вночі, через перехід в горизонтальне положення і збільшення обсягу аденоїдів дихання ускладнюється.
  • 2 ступінь – аденоїди закривають половину хоан і сошника. Дитина і вдень і вночі дихає переважно ротом, часто хропе уві сні.
  • 3 ступінь – аденоїди цілком (або майже цілком) закривають сошник і хоани. Симптоми ті ж, що і при 2 ступені, але виражені більш різко.

 

Симптоми аденоїдів

Ніс дитини постійно або періодично закладений, характерно рясне серозне виділення. Дитина спить з відкритим ротом. Через труднощі з диханням сон стає неспокійним, супроводжується гучним хропінням. Дітям часто сняться кошмари.

При аденоїдах великого розміру змінюється мова, голос стає гугнявим. Отвори слухових труб закриваються збільшеними аденоїдами, що обумовлює зниження слуху. Діти стають розсіяними та неуважними.

У результаті проблеми з диханням поглиблюються, часто розвиваються риніти, з часом переходять у хронічний катаральний риніт.

Розростання аденоїдної тканини нерідко ускладнюється аденоїдитом (запаленням аденоїдів). При загостренні аденоїдиту з’являються ознаки загальної неспецифічної інфекції (слабкість, підвищення температури). Аденоїди й особливо аденоїдит часто супроводжуються збільшенням регіональних лімфатичних вузлів.

Тривалий перебіг хвороби призводить до порушення нормального процесу розвитку лицьового скелета. Нижня щелепа стає вузькою, подовжується. Через порушення формування твердого піднебіння, виникають порушення прикусу. Обличчя пацієнта набуває своєрідного «аденоїдного вигляду».

Аденоїди можуть впливати на механізм дихання. При проходженні струменя повітря через носову порожнину відбувається рефлекторне формування характеру вдиху і видиху. Тому людина завжди дихає через ніс глибше, ніж через рот. Тривалий подих через рот обумовлює незначну, але некомпенсовану недостачу вентиляції легенів.

Кров дитини гірше насичується киснем, виникає хронічна не різко виражена гіпоксія мозку. Через хронічне порушення оксигенації у дітей з тривалим перебігом аденоїдів іноді розвивається деяка розумова відсталість. Пацієнти часто скаржаться на головні болі, погано вчаться, відчувають труднощі із запам’ятовуванням навчальног матеріалу.

Аденоїдні вегетації у дітей проявляються трьома групами симптомів:

1. Порушення носового дихання (існує пряма залежність між ступенем збільшення аденоїдних вегетацій та мигдаликів і порушенням носового дихання).

2. Захворювання прилеглих органів (у порожнині середнього вуха, верхніх дихальних шляхах, порушення розвитку лицьовогоскелету).

3. Зміни у віддалених органах (порушення внаслідок гіпоксії тканин органів, сповільнення розумового розвитку, зміни грудної клітки тощо).

На початкових етапах захворювання здійснюється медикаментозне лікування, що спрямоване на санацію носоглотки, пригнічення запального процесу та зміцнення імунітету.

За відсутності ефекту від медикаментозного лікування гіпертрофії аденоїдних вегетацій, епізодах апное (зупинок дихання) уві сні, порушенні формування обличчя, розвитку хронічного запалення аденоїдів, що супроводжуються запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, гострими гнійними отитами, розвитком секреторного отиту вирішується питання про доцільність виконання хірургічного видалення лімфоїдної тканини зі склепіння носоглотки – аденотомії. Також рекомендується виконання аденотомії дітям при тривалому порушенні прохідності слухової труби за рахунок її «перекривання» аденоїдами. При цьому не обов’язковою є наявність утруднення дихання носом, оскільки  аденоїди можуть розміщуватись у бічних відділах і не мати значних розмірів у серединній ділянці.

 

Проводиться оперативне лікування хворих – аденотомія та тонзилотомія з використанням традиційних інструментів (аденотоми, тонзилотоми), або шейверу. Аденотомія виконується під візуальним контролем з застосуванням ендоскрпії. Операції проводяться під загальним знеболюванням (ендотрахеальний наркоз). Тривалість знаходження в стаціонарі одна доба.  Післяопераційна реабілітація десять – чотирнадцять днів.