Хронічний тонзиліт

 

Хронічний тонзиліт – це затяжне запалення піднебінних мигдаликів, у якому часто спостерігається загальна токсико-алергічна реакція організму.

Хронічний тонзиліт зазвичай супроводжується частими ангінами.

ЩО ПРИВОДИТЬ ДО ВИНИКНЕННЯ ХРОНІЧНОГО ТОНЗИЛІТУ?

Тонзиліт виникає при попаданні на мигдалики інфекції. Найчастіше «винні» у появі цієї хвороби бактерії: стрептококи, стафілококи, ентерококи, пневмококи. Але деякі віруси теж здатні викликати запалення гланд, наприклад, аденовіруси, вірус герпесу. Іноді причиною розвитку запалення мигдаликів є гриби чи хламідії.

Сприяти розвитку хронічного тонзиліту може ціла низка факторів:

• постійні осередки інфекції в районі носоглотки, гайморит, карієс зубів
• постійні осередки інфекції в районі носоглотки, гайморит, карієс зубів
• переохолодження
• загазованість та запиленість повітря
• порушення у роботі нервової системи
• погіршення у роботі імунної системи
• Всі ці фактори сприяють активації мікроорганізмів, які при хронічному тонзиліті постійно живуть на мигдаликах.

СИМПТОМИ ТОНЗИЛІТУ

До характерних симптомів хронічного тонзиліту відносять:

• Біль у горлі, який з’являється в момент ковтання. Зазвичай вона посилюється вночі.
• Дискомфорт чи біль у горлі після прийому холодної їжі.
• Поганий запах із рота.
• Відчуття того, що у горлі «щось заважає»
• Підвищені стомлюваність та дратівливість.
• Потливість.
• Головні болі.
• Збільшення температури до 38 °C.
• Тахікардія, задишка.
• Збільшення шийних та піднижньощелепних лімфовузлів.

 

ТОНЗИЛІТ І ЙОГО УСКЛАДНЕННЯ

Постійне знаходження інфекції в носоглотці є небезпечним виникненням ускладнень. Так хронічний тонзиліт може стати причиною цілого ряду серйозних хвороб, серед яких ревматизм, поліартрит, червоний вовчак, гіпертиреоз, псоріаз, екзема. При хронічному тонзиліті можуть страждати також органи шлунково-кишкового тракту та системи виділення.

Щоб уникнути цих небезпечних ускладнень, хронічний тонзиліт потрібно лікувати, і чим раніше, тим краще.

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ТОНЗИЛІТУ

При лікуванні хронічного тонзиліту важливим є індивідуальний підхід до проблеми, що включає комплекс заходів щодо знищення хвороботворної інфекції. Лікування може бути як консервативним, і хірургічним.

Консервативне лікування включає застосування різноманітних антисептиків. Роблять промивання мигдаликів, інгаляції або антисептик наносять на уражену поверхню. При застосуванні антибактеріальних препаратів спочатку потрібно з’ясувати, наскільки хвороботворна мікрофлора, яка спровокувала хворобу, до них чутлива.

Для консервативного лікування хронічного тонзиліту застосовують також фізіопроцедури: лазеротерапію, електрофорез, УВЧ, медикаментозну терапію.

Хірургічне лікування полягає у видаленні мигдаликів. Застосовується в тому випадку, якщо консервативне лікування виявилося неефективним або у випадку, якщо рецидив хронічного тонзиліту спричинив ускладнення внутрішніх органів.

Тонзилектомія (видалення мигдалин) – хірургічна операція, при якій виконується повне видалення мигдаликів.

Процедура виконується при рецидивуючому (рекурентному) тонзиліті, аденоїдиті, апное, хропінні, носових обструкціях дихальних шляхів. Дане оперативне втручання у дітей виконується під загальним ендотрахеальним наркозом.

При неускладненій тонзилектомії тривалість перебування хворого в стаціонарі становить 1 добу. Домашній режим після видалення мигдаликів становить 7-10 діб.