Хронічний гнійний середній отит

ХРОНІЧНИЙ ГНІЙНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ

Хронічний гнійний отит (ХГСО) – довготривале запальне інфекційне захворювання порожнин середнього вуха, при якому спостерігаються постійні або періодичні гнійні виділення і стійкою перфорацією барабанної перетинки.

Гострий гнійний отит переходить у хронічну форму швидко. Для цього потрібно від кількох тижнів до трьох місяців. При цьому може змінюватися і характер виділень (від серозних до гнійних).

Причини ХГСО:

• перенесені гострі гнійні отити без лікування або з некоректно підібраною терапією;
• механічні травми, термічні та хімічні опіки;
• черепно-лицьові аномалії;
• захворювання носової порожнини.

У дітей хронічний гнійний отит викликаний частими епізодами гострого середнього отиту з перфорацією. Більша частина випадків формуються саме у дитячому віці через вікові особливості будови вуха та носа.

Для цього захворювання характерна наявність патогенної флори. Збудниками є:

золотистий стафілокок та інші стафілококи;

• синьогнійна паличка;
• протеї;
• клебсієла;
• пневмококи;
• грибки.

Чим небезпечний хронічний гнійний отит?

Захворювання не супроводжується підвищенням температури або іншими ознаками інтоксикації.

У пацієнтів спостерігаються:

• зниження слуху різного ступеня;
• виділення з вуха, що мають гнійний характер;
• деструктивні зміни у середньому вусі;
• вушні поліпи.

Хронічний гнійний отит має кілька форм. Для кожної характерне певне залучення тканин у патологічний процес. Через те, що до загальних симптомів приєднуються і прояви, характерні для тієї чи іншої форми.

Мезотимпаніт – «відносно» доброякісна форма ХГСО, при якій вражаються середній та нижній відділи барабанної порожнини, при цьому уражується лише слизова оболонка порожнин середнього вуха.

Епітимпаніт характеризується руйнуванням кісткових структур порожнин середнього вуха, при цьому уражується верхній відділ барабанної порожнини.

Одним з ускладнень епітимпаніту є формування холестеатоми –доброякісної пухлини, що руйнує кісткові структури середнього вуха (слухові кісточки).

Холестеатома формується з епідермальних клітин та є сприятливим середовищем для розмноження бактерій. Прогресуючи, вона руйнує кісткові тканини, може викликати втрату м’язової сили лицьового нерва або абсцес речовини головного мозку. Виділяючи протеолітичні ферменти, вона руйнує слухові кісточки та скроневу кістку.

Епімезотимпаніт – змішана форма захворювання.

Всі хронічні отити виникають у дитинстві, як правило, – на тлі наявності аденоїдів і порушення носового дихання.

Діагностичні заходи:

• бактеріологічний посів (необхідний для визначення збудника та його чутливості до препаратів);
• мікроотоскопія;
• КТ або МРТ при підозрі на холестеатому чи внутрішньочерепні ускладнення;
• аудіометрія.

Як ми лікуємо отит?

Хронічний отит середнього вуха лікується як медикаментозно, так і хірургічно. Основною метою терапії є усунення інфекційного процесу, ускладнень і рецидивів хвороби. Застосування системної антибіотикотерапії – недоцільне, зважаючи на відсутність у слизовій оболонці вуха кровоносних судин.

• Схема лікування цього захворювання виглядає наступним чином:
• Використання антибіотиків у формі крапель.
• Промивання вуха розчинами антибіотиків.
• При відсутності ефекту – хірургічне лікування.

Хірургічні втручання при ХГСО:

• Сануюча операція
• Типанопластика
• Мерингопластика.