Хронічний риносинусит

В епоху ендоскопії та  додаткових методах  візуалізіції (КТ,МРТ)  стало зрозуміло, що риніт та гіпертрофія аденоїдів не являются єдиними причинами закладеності носа  у дітей. Так в практиці  дитячого отоларинголога почали все частіше зустрічатися такий діагноз як  хронічний синусит. 

Згідно з сучасною міжнародною позицією, всі форми хронічного риносинуситу поділяють на хронічний риносинусит без поліпів (chrоnic rhinosinusitis with nasal polyps – CRSsNP), та хронічний риносинусит з поліпами( chronic rhinosinusitis with nasal polyps – CRSwNP).

Поліпи носа є доброякісними утвореннями  слизової оболонки носа або навколоносних  пазух носа ( НПН).

Ввиділяють такі  фактори ризику розвитку поліпозу:

• Анатомічні передумови (викривлення перегородки носа, вузькість носових ходів і т.д.,).
• Запальні респіраторні патології, що мають хронічний перебіг: хронічні аденоїдити, хронічні синусити).
• Інфекційні захворювання, що ослабляють імунну систему (послаблюється контроль за патологічним ростом клітин).
• Збої в роботі імунної системи, що призводять до розвитку алергічних захворювань: алергічної форми риніту і дерматиту, бронхіальної астми (діагностується у багатьох випадках поліпозу в носі), полінозу.
• Порушення обміну арахідонової кислоти.
• Порушення мікрофлори в носі.
• Травматичні ураження носа, порушують мікроциркуляцію в органі.
• Фактор спадковості також має місце, оскільки медики виявили, що діти, батьки яких була діагностована дана патологія, більш схильні до утворення поліпів у носі, ніж ті, у кого в родині таких випадків не було

 

 

 Очевидно, що поліпозий риносинусит не є єдиною нозологічною формою, це синдромом, який включає багато патологічних станів, від обмежених уражень однієї пазухи до дифузного процесу, що поєднується з бронхіальною астмою, непереносимістю аспірину і генетично успадкованими захворюваннями, таким як муковісцидоз та первинна  війкова дискінезія.

 

 Клінічні прояви:

Першими ознаками поліпів в носі у дитини стають прояви, схожі з простудними патологіями:

• Невелика закладеність носа;
• Погіршення носового дихання;
• Часті напади чхання;

 

З часом з’являються додаткові симптоми, які вказують на прогресування хвороби:

• У дитини різкоутруднене носове дихання;
• Розростаючіполіпи роблять помітний тиск на кровоносні судини, що пролягають в області носа. Це гальмує кровотік і погіршує дихання і живлення тканин органу нюху, що в свою чергу послаблює їх, робить більш вразливими до бактерій і вірусів. Блокада співусть  пазух призводить до розвитку хронічного синуситу. 
• З розвитком патології дитина починає скаржитися на зміни смакових відчуттів. Набряк слизової і порушення нюху негативним чином позначається на роботі смакових рецепторів. Смак може пропадати як частково, так і повністю. Запахів дитина не відчуває, смак ослаблений, відповідно погіршується і апетит.
• Закладеність носа провокує кисневе голодування головного мозку, що проявляється частими головними болями і погіршенням розумових здібностей (знижується увага, пам’ять, успішність в цілому).
• Малюк починає хропіти ночами.
• Дітки скаржаться на відчуття стороннього тіла в носі, а іноді і на біль в області придаткових пазух.
• Труднощі з диханням не дозволяють дитині нормально відпочивати вночі, він часто прокидається і погано засинає.
• У міру збільшення поліпів, , голос дитини змінюється, стає гугнявим.
• Подальше розростання поліпів в носоглотку  може відобразитись  на слуховій функції дитини.  Причиною цього  стає перекриття поліпами усть слухової труби.
• При тривалому рості поліпів — неправильне формування обличчя і черепа (широкий ніс і т. зв. жаб’яче обличчя).

Методи діагностики:

• Ендоскопічна риноскопія
• КТ і МРТ

 

Незважаючи на значні успіхи сучасної медицини, поліпозний риносинусит або хронічний риносинусит з поліпами є поширеною патологією, схильною до прогресуючого і рецидивуючого перебігу не тільки у дорослого населення, але і у дітей. 

 

Пошук більш щадних методів хірургічного втручання на навколоносних пазухах,  був спрямований на можливість мінімізувати операційну травму та зберегти нормальну анатомію внутрішньоносових структур.

Ендоскопічна хірургія приносових пазух (FESS-Functional Endoscopic Sinus Surgery) на сьогоднішній день є найбільш оптимальним методом хірургічного лікування  хронічного риносинусита з поліпами .  Виконання подібних операцій потребує як хорошого знання ендоскопічної анатомії внутрішньоносових структур, так  й уміння бімануально виконувати ендоскопічні маніпуляції.

Велике значення у розвитку захворювань приносових пазух відіграють патологічні зміни в області середнього носового ходу, де відкриваються їх співустя.   Метою оперативного лікування при хронічному верхньощелепному синуситі є створення адекватного співустя  між пазухою та порожниною носа.  Таким чином  відновлюється вентиляція та дренаж пазухи.  Через розширене природне співустя  видаляється  весь патологічний вміст  пазухи (гнійне виділення, стороннє тіло, кіста, мукоцеле, поліпи).  Візуальний контроль дозволяє максимально зберігати незмінені структури слизової.  Для лікування фронтиту потрібне відновлення вентиляції лобної пазухи через природний лобний канал.  Щодо ґратчастого лабіринту  та клиновидної пазухи використовується той самий принцип: розкривається максимальна кількість уражених клітин ґратчастого лабіринту. Збереження не тільки нормальної, а й патологічно зміненою слизовою оболонкою є однією з концепцій ендоскопічної хірургії пазух.  Було доведено, що відновлення нормальної вентиляції пазух сприяє регенерації слизової оболонки.

Необхідно враховувати, що у дітей з 13 років  розвиток хронічного синуситу може бути пов’язаний з патологічними змінами в порожнині носа: викривленням перегородки носа, гіпертрофією середньої або нижньої носової раковин.  У зв’язку з цим для досягнення гарного ефекту при операціях на приносових пазухах, при потребі проводиться корекція перетинки носа з частковою резекцією нижної та  середної носової раковини. 

Для зупинки носової кровотечі у після операційному періоді застосовуються губчасті тампони Мероцель.  Така тампонада добре переноситься пацієнтами, легко і безболісно видаляється з порожнини носа на 2 день після операції.

 Використання методу FESS дозволяє не тільки відновити нормальне носове дихання, а й максимально зберегти анатомію порожнини носа та приносових пазух.  Такі операції легко переносяться пацієнтами, і  не потребують тривалого перебування у стаціонарі.  Після втручання відновлювальний період триває близько двох тижнів. 

 Важливим є і після операційний догляд за порожниною носа – видалення згустків та кірок, призначення протизапальної, протинабрякової та антибактеріальної терапії.  Це дозволяє запобігти спайковому процесу і сприяє кращому загоєнню.

 Під ендоскопічним контролем у нашому відділенні здійснюються такі операції:

• Етмоїдектомія – розкриття  клітин ґратчастого лабіринту.
• Гайморотомія – розтин верхньощелепної пазухи.
• Розкриття клиновидної пазухи;
• Ревізія лобно-носового карману;
• Видалення поліпів порожнини носа;
• Видалення стороннього тіла з верхньощелепної пазухи;
• Видалення кістоподібного утворення з верхньощелепної пазухи;
• Видалення хаонального поліпа;