Вроджені аномалії вуха

Вроджена патологія вушної раковини (анотія, мікротія, макротія) – аномалії, при яких :

• відмічається повна відсутність вушної раковини (анотія),
• недостатність тканин різного ступеня вираженості (мікротії І-ІІІ ступенів),
• збільшення верхнього полюсу вушної раковини (макротія).

 Відстовбурченність вушних раковин – надмірне протистояння вушної раковини від поверхні голови за рахунок збільшення висоти чаші, недорозвинення протизавитка та його ніжок або їх поєднання.

Причини:

     Ендогенні – затримка в ембріональному розвитку плоду на 6-8 тижні вагітності та спадковий фактор.  

   До екзогенних відносять:

·   фізичні (механічні, термічні, радіаційні);

·   хімічні (гіпоксія, гормональні порушення, неповноцінне харчування, тератогенні отрути);

·   біологічні (віруси, бактерії і їх токсини, найпростіші).

  Провокуючими фактори також є внутрішньоутробні інфекції; тяжкий перебіг вагітності; шкідливі звички у матері; прийом матір’ю заборонених препаратів; цукровий діабет у матері; генетична схильність, стресові ситуації.

 

Двостороння недорозвиненість зустрічається у 7-8% випадків усіх спадкових деформацій. Найбільший ризик формування патології за наявності таких генетичних захворювань, як синдроми Конігсмарка, Гольденхара та Тричера-Коллінза.

 

Набуті деформації вушних раковин

Причини набутих деформацій вушних раковин:

• механічні пошкодження (травматична ампутація вушної раковини);
• хімічні та термічні опіки;
• обмороження;
• невдалі операції;
• некротичні процеси;
• новоутворення;
• запальні ЛОР-захворювання.

До групи ризику входять спортсмени, особливо боксери, люди, які працюють на небезпечних виробництвах, що мають хронічні захворювання запального характеру (наприклад, перихондрит).

Саме неестетичний вигляд вуха призводить до погіршення емоційного стану, дратівливості, депресії. 

Для набутої форми деформації вушних раковин характерні такі симптоми як біль, набряклість, погане самопочуття. Можливий прояв приглухуватості, якщо додатково спостерігаються пошкодження слухового проходу та середнього вуха. 

Діагностика

• ЛОР-огляд, а за необхідності
• додаткові методи обстеження: компʼютерна томографія скроневих кісток, магнітно-резонансна томографія головного мозку та мосто-мозочкового кута та внутрішнього вуха
• дослідження слуху (аудіограма, ОАЕ, КСВП).

 В даний час існує багато різних методик, що дозволяють повернути зовнішньому вуху правильну форму. Їх поділяють на дві великі групи: реконструктивні та естетичні.

 Хірургічне лікування проводиться під загальним знеболенням з обов’язковою фотофіксацією перед накладанням асептичної пов’язки.

Ліжковий режим – 3-7 діб в залежності від складності втручання.

Після хірургічного втручання можливі ускладнення такі як: екструзія протезу, некроз шкірного клаптя, післяопераційні гематоми та абсцеси.

При оператвних втручаннях з приводу відстовбурченності вушної раковини можуть спостерігатися гематома вушної раковини, перихондрит, прорізання швів, гіперкорекція вушної раковини, зменшення глибини завушної борозди, гіпертрофічні та келоідні рубці.

 

Преаурикулярна кіста/ нориця

Преаурикулярна кіста/ нориця  – наявність вивідного отвору в області козелка або у верхньо-передній третині вушної раковини.

 

Етіологія захворювання: вроджена. Нориця зазвичай відкривається перед козелком точковим отвором і являє собою тонкий звивистий хід різних розмірів, що досягає довжини 3-4 см, який залишається в результаті незарощення дорзального кінця першої зябрової щілини. Часто інтимно пов’язаний з охрястям і хрящем, вистелений багатошаровим плоским або циліндричним епітелієм з недорозвиненими дериватами шкіри.

Саме на наявність отвору перед козелком, через який можливі виділення, особливо при запаленні, батьки звертають увагу і звертаються до лікарів.

Скарги батьків на наявні гнійні виділення з можливим абсцедуванням, гіперемією шкіри, болем при пальпації можуть призводити до ускладнень.

 Зазвичай, дітям проводиться загальний огляд ЛОР – органів, комп’ютерна томографія з фістулографією та/або МРТ головного мозку, а також консультація суміжних спеціалістів, якщо це потрібно.

Лікування преаурикулярної нориці проводиться лише хірургічним методом видалення тканин навколо всього норицевого ходу.                                                                                                            Можливі побічні дії та ускладнення: гематоми, нагноєння, наявність рецидивів у пізній післяопераційний період, формування келоїдного рубця.